Про любов, що дарує смертним безсмертя, яке називається щастям А. Нікуліна

2021-04-13

# відгук книги_Український_ інститут_ книги #Городищенська _ публічна_ бібліотека

Кохання, кажуть, перемагає все: відстань, вікову різницю й соціальну нерівність. У романі -чарі Анастасії Нікуліної «Завірюха» воно порушує навіть тисячолітні закони всупереч волі богів.
Яр Завірюха – син голови могутнього роду Завірюх. Ці істоти – щось середнє між людьми й богами. Вони сильніші, ніж звичайні смертні.
Літочислення в них теж не таке, як у людей.
«Мені вісімдесят. Не бійся, за вашими мірками я не набагато старший за тебе. Цієї зими мені буде… Скільки це в людей? А, згадав. Двадцять один!»
Завірюхи живуть за іншими законами: наприклад, незаміжні дівчата в них називаються самітницями, заміжні – подругами. Подругу чоловікові обирає Рада. Про любов там не знають. Але все ж вони теж умирають, як і всі люди.
Завірюхи сліпо коряться волі богів, щоби їх не розгнівити. Всі їхні щоденні дії майже автоматизовані, як у роботів. Але одного дня юний Яр Завірюха зустрічає людську дівчину на ім’я Леся. І ця зустріч змінює все. Хлопець навіть подумати не міг, що здатен закохатися. Але її запах… і те, як вона всміхається… і як сердиться…
Яр Завірюха пішов на великий обман, ризикуючи бути вбитим заступницею роду Лютою. А все заради того, щоб отримати право узяти за дружину людську дівчину. Але випробування пари не завершилися. Наш персонаж постійно перебуватиме перед вибором: кохана жінка чи друг, кохана жінка чи батько, кохана жінка чи цілий рід. Він обиратиме, вбити чи пощадити, пробачити чи помститися. Протягом усього роману читач спостерігатиме, як хлопчик перетворюється на чоловіка. З кожною сторінкою він ставатиме відповідальнішим, розсудливішим, мудрішим.
Роман «Завірюха» – це фентезі. Поціновувачі жанру знайдуть тут для себе міфи, легенди й забобони, тотеми, чари, віщування. Тут є пригоди і навіть справжні битви. Не на життя, а на смерть. А для тих, хто не любить фентезі, тут є зворушлива любовна лінія. Ба більше, любовний трикутник. І навіть не один. І такі ревнощі, що де там тим бразильським серіалам!
Так, боги – наші, із суто українськими іменами, які легко вимовити. А от момент із поглинанням темряви, яка, вселяючись, підкорює собі людину, - позичений. Таке фанати серіалу Charmed («Зачаровані») вже бачили: темрява через очі й рота проникала в людину й змушувала її робити страшні речі.
В усьому іншому книжка цілком оригінальна, з таємницями й несподіваними поворотами.
Про автора - Нікуліна Анастасія Олегівна — українська письменниця, блоґерка, книжкова оглядачка, перекладачка. Авторка романів «Сіль для моря, або Білий кит», «Зграя», «Завірюха», «Все буде добре», а також низки збірок.
Дебютний роман авторки «Сіль для моря, або Білий Кит» здобув міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара 2018 року у номінації «Проза» та відзнаку «Найкраща книга для підлітків» за підсумками року премії «Глиняний кіт — 2018». Народилася та проживає у Львові. Працює копірайтером.
Веде блог за ніком @innspirit у Інстаґрамі. Багато читає книг — у тому числі сучасної української прози та викладає огляди. Проводить творчі онлайн-марафони з написання художньої прози. З дитинства грає у міні-футбол. Захоплюється фотографією, подорожами, велоспортом. Спробувала себе у паркурі, грала у стріт-бол та настільний теніс, займалася рукопашним боєм та різними видами танців — від бальних і до стріт-денсу, малювала графіті, писала і читала реп.
Письменниця щороку тішить прихильників новинками в різних жанрах.
Возможно, это изображение в мультипликационном стиле (2 человека и текст)
Кiлькiсть переглядiв: 19

Коментарi